Головна сторінка

Джон Міллз
ILTEANGACH, ILSEIFTIÚIL
Ювілейна збірка на честь Ніколаса Вільямса, 2012, c. 139-157

Переклад — Андрій Андрусяк

Зображення тиранії у корнських містеріях

Вступ

Корнські містерії написані корнською мовою. Однак вони містять уривки, в яких персонажі коротко переходять на англійську мову або на змішану англійсько-корнську мову в діалогах. Персонажі корнських п'єс обирають собі різновид мови залежно від ситуації. Аби визначити функцію перемикання на англійську мову або на змішану англійсько-корнську мову у корнських містеріях, потрібно розуміти ситуативний контекст.

Корнські містерії було написано корнською мовою наприкінці п'ятнадцятого та на початку шістнадцятого століть. На перший погляд, ці п'єси можуть здатися простими переказами біблейських історій та життєписами (житіями) деяких святих. Утім, глибший їхній аналіз виявляє тліюче невдоволення тиранією і геноцидом після жорстоких репресій внаслідок двох народних повстань: повстання 1497 року проти подушного податку Генріха VII та повстання, яке виникло чотири місяці по тому на підтримку Перкіна Ворбека як претендента на престол. В результаті цих повстань значна частина корнськомовного населення була винищена. У містерії під назвою Passio Domini, написаній корнською мовою незабаром після 1497 року, Ісус згадується як син Йосипа-коваля. Це посилання на «коваля» натякає на Майкла Джозефа, коваля із Сент-Кеверна, який був одним з лідерів першого повстання 1497 року. Мовне перемикання ще більш підсилює натяк, коли мучителі Христа говорять фрази англійською мовою. Дві інші корнські п’єси, Bewnans Ke (‘Житіє св. Ке’) і Beunans Meriasek (‘Житіє св. Меріазека (Меріадока)’), змальовують язичницького тирана Короля Tюдара (Teudar), гонителя християн, який є тезкою Генріха Тюдора. У Beunans Meriasek, святого Меріазека виганяє з Корнуолла король Тюдар, самозваний «правлячий владика Корнуола», «принц», «імператор», «губернатор» і «завойовник». Після цього Тюдара переслідує Герцог Корнуольский, який називає Тюдара «невірним тираном» і «чужаком», і заперечує саме право перебування Тюдара в Корнуолі. У Bewnans Ke Тюдар також згадується як язичницький тиран. У цих п'єсах значною мірою використовується мовне перемикання, коли англійськими фразами говорять мучителі та Тюдар. Лексичний вибір між синонімами, що мають різні етимології, тонко передає нюанси поведінкових значень та владних стосунків.

Розпуск монастирів у Корнуолі, Уельсі, Ірландії та Англії відбувся за Генріха VIII у період з 1538 по 1541 рр. Це повинно було мати далекосяжні наслідки для корнської мови. Монастирські школи у містечках Ґлазні та Кранток були основними джерелами корнської літератури, аж поки їхня діяльність не була придушена в 1535 р., коли Генріха VIII було відлучено від церкви, і генеральним вікарієм став Томас Кромвель. Ці осередки корнської освіти було розчавлено та пограбовано, а їхні скрипторії – знищено. Таким чином, формальній освіті, яка тримала на собі корнську культурну ідентичність, прийшов кінець (Peter 1906; Stoyle 2002:20).

Ці події, без сумнівів, зіграли важливу роль в зародженні опору до неминучої реформації. З одного боку, Глазні та Кранток були центрами корнської культурної майстерності. З іншого боку вони слугували прив’язкою до кельтського минулого Корнуола – епохи, яка передувала поглинанню сучасною на той час тиранічною монархією.

Після смерті Генріха VIII в 1547 році, на трон зійшов молодий Едуард VI. Архієпископу Кентерберійському Томасу Кранмеру (автор Книги загальних молитов) було доручено створити протестантську державу. Заборона релігійних процесій та паломництва супроводжувалася відправкою посланців, які мали підбурювати до іконоборства в корнській католицькій образотворчості. У відповідь на це у 1547 році в містечку Пенрин відбулися бурхливі протести проти релігійних нововведень (Rose-Troupe 1913: 73-82).

Щойно після кривавого придушення католиків в Ірландії, ставленик Кранмера Вільям Боді смакував своє нове завдання у Корнуолі. Після осквернення релігійних святинь у Хелстоні, 5 квітня 1548 р., Вільяма Боді вдарив ножем Вільям Кілтер, а добив його Паско Тревіан (Hayward 1630:53).

За цим настала негайна відплата, коли 28 корнців були оточені та приведені до замку Касл-Терібл, де багато були повішені та четвертовані. Одна зі страт – страта «зрадника Корнуола» була проведена на Плімут Хоу. У міських рахунках можна знайти подробиці щодо вартості деревини для шибениць та кілля, на яке нанизали голову та чверті тіла зазначеного зрадника. Шматок тулуба корнця було доставлено в Тавісток, щоб англійці могли, завдяки цьому, взяти участь у святкових заходах (Hayward 1630:53-4).

Мартін Джеффрі, священик сусіднього Сент-Кеверна, був доставлений до Лондона. Після того, як його тіло розрубали на шматки, його скривавлену голову насадили на палю, зведену на Лондонському мосту. Будучи попередженням для тих, хто хотів би чинити опір англійському культурному імперіалізму, таке огульне варварство лише призвело до зростання обурених настроїв у Корнуолі.

У 1549 році, чотири старі богослужбові книги латиною було замінено Кранмерівською Книгою загальних молитов (1549), яка була опублікована лише англійською мовою. «Актом про одноманітність», виданим 1549 року було впроваджено використання цієї Книги не лише в Англії, але й в Уельсі та у Корнуолі. У Корнуолі, зокрема, де більшість населення в той час говорила тільки рідною корнською, це нововведення викликало бурхливе обурення. Як наслідок, у Бодміні 6 червня 1549 року зібралося корнське військо. Статті, видані корнською армією в замку Канайк, поблизу Бодміна, розкривають етнічний аспект конфлікту: «Таким чином ми, корнці (з-поміж нас є такі, хто не розуміє англійської) цілком відкидаємо цю нову англійську» (A Copye of a Letter... 1549). Як видно з цієї статті, повстанці були рішучо мотивовані протистояти англійській культурній агресії (Berresford Ellis 1974: 60-2; Stoyle 2002:24).

Від Бодміна вони пройшли на схід до Кредитона в графстві Девон, а потім до графства Ексетер. Єдине, чого вимагали повстанці – це те, щоб їх не змушували молитися мовою завойовника. Проте, Кранмер відхилив можливість використання корнської мови як «мови Антихриста». Король Едуард VI і його Таємна рада направили військо, що було утворене переважно німецькими і італійськими найманцями під командуванням лорда Джона Рассела, з метою вирішити питання військовою силою. Расселом не було здійснено жодної спроби переговорів, найманці безжалісно вбили близько 3500 корнських повстанців.

В одному випадку, 900 неозброєних людей зв'язали і заткнули їм рот. Війська Рассела перерізали горло корнським бранцям всього за десять хвилин. В іншому випадку англійці оточили і підпалили село Кліст-Сент-Мері, де живцем згоріли близько тисячі повстанців. Тих, хто вижив, було відправлено назад до Корнуола. Там їх переслідували, і тисячі з них були впіймані та страчені. Таким чином, половина корнськомовного працездатного чоловічого населення (тобто 11% населення Корнуолла) була знищена. Оскільки сім'ї втратили своїх чоловіків та засоби до існування, фактична цифра може бути оцінена на рівні 20%. У нагороду за відданість і службу, Майлз Ковердейл, капелан англійських збройних сил, був призначений єпископом Ексетера. Кранмер глузував з тих, кого було замордовано під час повстання, так і не виявивши жодних мук сумління. (Hayward 1630: 62-5; Berresford Ellis 1974: 60-2; Angarrack 2002:174-5; Stoyle 2002:23-4).

У 1559 році Єлизавета I ввела новий «Акт про одноманітність». У Передмові до «Акту про одноманітність» 1559 року було зазначено: «Окрім того, оскільки Святий Павло мав би таку мову спілкування з людьми в Церкві, яку б вони могли розуміти, і отримувати користь від її слухання... наказано не читати нічого, опріч чистого Слова Божого, святих писань, або того, що очевидно ґрунтується на них, тією ж мовою і тим же порядком, що є найбільш легкими і простими для розуміння як читачів, так і слухачів» (An Acte for the Uniformitie of Common Praier 1559). Книга загальних молитов (Кранмер 1549) була надрукована французькою мовою в 1553 році, валлійською мовою і шотландською гельською — в 1567, ірландською — в 1608, і менкською — в 1610 році. Проте, корнський переклад Книги загальних молитов так і не з’явився. З метою нав'язати корнцям англомовну Книгу загальних молитов вбивали священиків і простий народ, знищували писемність і традиції, били дітей, а в церковній освіті було нав’язано використання англійської мови. Це тривало протягом майже 150 років, що було достатньо для того, щоб змусити десятки тисяч корнців забути рідну мову.

Містерії

Корнські містерії були написані корнською; вони включають в себе: Ordinalia, Beunans Meriasek (Ton 1504), Bewnans Ke (Circa 1575) та Gwreans an Bys (Jordan 1611).

Найстаріша відома копія Ordinalia перебуває Бодліанській бібліотеці (Bodleian 791). Меден і Крастер описали її (1922: 405) таким чином: «Bodl. 2639. Корнською мовою, на пергаменті:... 11x7¾ дюймів, VII + 90 аркушів.... Donum Jacobi Button armigeri ex comitatu Wigorniensi 28-го березня 1615.» Отримання цього рукопису Бодліанською бібліотекою у 1615 році підтверджується Ллуйдом (Lhuyd 1707: 265), який також описує її так: «Ex dono Jacobi Button Armigeri è Comitatu Wigoniensi. An. 1615.»

Стосовно місця та часу написання Ordinalia, Меден і Крастер (1922: 405) описують рукопис (Bodleian MS. 791) так: «написано у першій половині п’ятнадцятого століття у Корнуолі». Фаулер (Fowler 1961:125) робить такий висновок:

Повторний огляд свідчень топоніміки дає змогу припускати дату написання в період між 1300 і 1375 роками, або, якщо вужче — з 1350 по 1375 рр. .... Свідчення середньоанглійських рядків і речень, лексики і, перш за все, вимови кінцевої літери -е, чітко вказують на дату не пізніше 1400 року .... Було б важко повірити в те, що середньоанглійські мовні елементи дозволяють припускати дату, що передує чотирнадцятому століттю. ... Можна стверджувати, на мій погляд, з певною мірою впевненості, що свідчення, досліджені на цей час, вказують на третю чверть чотирнадцятого століття як на той період, коли було складено корнські Ordinalia.

Утім, існують вагомі свідчення й на користь того, що рукопис Bodleian 791 з’явився набагато пізніше. Двічі у Passio Christi, Ісус згадується як син Йосипа-коваля. «Hemma yu an keth ihesu a lever y vos map deu map iosep an coth was gof» (Passio Domini: рядки 1693-5) ‘Це той самий Ісус, який каже, що він Син Божий, Син Йосипа, старого коваля’. «Cryeugh fast gans mur a grys may fo an ihesu crousys map an guas gof» (Passio Domini: 2477-9), ‘Кричи голосно з великою силою, щоб розіп’яли Ісуса, Сина коваля’. Ці посилання на «an ... gof» ‘коваль’, натякають на Майкла Джозефа Ан-Гофа з Сент-Кеверна, який був одним з лідерів корнського повстання 1497 року. Якщо взяти до уваги те, що після повстання Майкл Джозеф Ан-Гоф був страчений англійцями, і що в Passio Domini мучителі Христа говорять фрази англійською, то натяк на Майкла Джозефа Ан-Гофа здається ще вагомішим. Якщо це так, то рукопис Bodleian 791 можна датувати приблизно 1500-м роком. Однак в Ordinalia у Bodleian 791 включено та перероблено старіший матеріал, з середньо англійськими елементами, поміченими Фаулером.

Ordinalia — це цикл з трьох драм. У першій, Origo Mundi, подається декілька історій зі Старого Заповіту від «Творіння» до «Будівництва Соломонового храму». Друга, Passio Domini, ілюструє історію Страстей Христових. У третій п’єсі, Resurrexio Domini, йдеться про історію Воскресіння. Ці три п'єси були призначені для виконання під відкритим небом протягом послідовних днів парафіяльних свят. Сценою слугував круговий амфітеатр, який корнською називався «plen an gwary», тобто ‘ігрове місце’.

Найстарший існуючий варіант містерії Gwreans an Bys (‘Творіння Світу’) знаходиться у Бодліанській бібліотеці (Bodleian 219). На рукописі стоїть колофон зі словами «На цьому закінчується Творіння Світу з Ноєвим потопом, написано Вільямом Джорданом: XII серпня 1611 року». Рукопис складається з п'ятдесяти чотирьох сторінок. До Gwreans an Bys також включено і перероблено старіший матеріал, в тому числі деякі уривки з Ordinalia. Наприкінці вистави глядачам кажуть: «dewh a vorowe a dermyn why a weall matters pur vras» ‘Приходьте завтра вчасно; ви побачите дуже великі події’. Це означає, що ця вистава є лише першою частиною циклу містерій, решти яких бракує.

Корнське написання Teudar є навмисною спробою висміяти Генріха Тюдора (VII), оскільки Teudar означає ‘огрядність’. Отже, Король Тюдар означає ‘Король Товстун’. У Beunans Meriasek (Ton 1504) Герцог Корнуольський кидає Тюдару такий виклик:

На рукописі Beunans Meriasek (Національна бібліотека Уельса MS. Peniarth 105) стоїть колофон з написом «Finitur per dominum Rad Ton anno domini 1504». Rad може бути скороченою формою імені Richard або Radulphus, при чому Radulphus є латинська форма імені Ralph. Уся п’єса написана, як видно, рукою Тона (Ton) за винятком кількох виправлень та інструкції по сцені, вписаних іншою рукою. Рукопис складається з 181 сторінок. Ця п’єса повністю віршована.

Три сюжети переплетені між собою. Перший стосується життя та смерті св. Меріазека, якого пов’язують з містечком Камборн у Корнуолі. У другому сюжеті описується життя св. Сільвестра, Папи та імператора Костянтина. У третьому сюжеті йдеться про жінку, чийого сина бере в полон язичницький тиран, а потім його дивним чином звільняє заступництво Діви Марії. Було показано, як ці три, здавалося б, розрізнені сюжети пов'язані між собою темою «тиранії» (Payton 1993; Olson 1997). Диверсійно-політичний аспект п'єси було відзначено Дженнером (Jenner 1928:33). Дженнер припускає, що Король Тюдар, злий тиран зображений у п'єсі, є натяком на Генріха VII, який став ненависним для корнців після повстання 1497 року.

Bewnans Ke (‘Житіє Св. Ке’), як вважається, було написане в середині або у другій половині шістнадцятого століття (Thomas & Williams 2007: xliv), і в ньому, як і в інших виставах, було внесено і перероблено старіший матеріал. Вистава складається з двох частин. Перша частина розповідає про діяння св. Ке і його зустріч з тираном Тюдаром. Друга частина стосується конфліктів короля Артура з римлянами і з його племінником Мордредом. Друга частина довша, і в ній переказується розповідь, яка є присутня у Historia Regum Britanniae авторства Джеффрі з Монмута та у Roman de Brut авторства Вейса.

Перемикання мовних кодів

Мовна спільнота корнських містерій була осередком суспільства, в рамках якого мовці спільно використовували репертуар «способів мовлення». Цей репертуар містив декілька мов: корнську, англійську, французьку та латину. Члени цієї спільноти здійснювали мовну взаємодію, в якій різні мовні коди не чергувалися випадково, а систематично обиралися для спеціалізованого застосування.

Загальний смисл, один з параметрів контексту, зачіпає питання рольових відносин між дійовими особами в певному контексті. У корнських виставах співрозмовники використовують певний варіант мови, з метою дати зрозуміти свої стосунки з іншою людиною. Таким чином, актори змінюють спосіб мовлення згідно з тим, хто з ким говорить. Іншими словами, вони пристосовуються до інших, коригуючи свою власну комунікативну поведінку. Така поведінка служить для створення і підтримки соціальних відносин, за рахунок проявлення соціальних ролей. Таким чином вибір коду окреслює межі соціальних груп і визначає індивідів.

Перемикання мовного коду на англійську мову використовується в п'єсах для позначення певних ролей, таких як демонів, мучителів і тиранів. Наприклад, перший персонаж, який використовує англійську мову в Ordinalia — це Сатана.

Це перегукується з рядками у Gwreans an Bys, де першу англійську фразу говорить Люцифер до янголів.

І по тому в Gwreans an Bys, Люцифер говорить набагато довший текст англійською до янголів.

Коли Бог виганяє Люцифера з небес, Люцифер відповідає:

Янгол Люцифера так само перемикає мовний код на англійську:

У Beunans Meriasek (Ton 1504) демони також говорять фрази англійською:

І далі в тексті вистави демон на ім’я Муфрас (Moufras)1 звертається до глядачів двома англійськими реченнями:

Це можна порівняти з англомовними фільмами, знятими під час Другої Світової війни, в яких нацисти використовують такі вирази як Sieg Heil!, Mach schnell! або Raus! У Passio Domini (Ordinalia), перемикання мови на англійську поширюється на гонителів Христа: Синедріон, Пілата, Ірода та мучителів Христа.

Каяфа в Новому Завіті, був єврейським первосвящеником, призначеним Римом, який організував змову з метою вбити Ісуса. Вкладаючи англійські фрази в уста Каяфи, автор Passio Domini прирівнює Каяфу до Томаса Кранмера, який силою нав’язав корнцям англомовну літургію.

Каяфа вітає Пілата:

Каяфа вітає князя Анну:

Каяфа вітає Юду:

Каяфа до посланця:

Каяфа перемикає мовленнєвий код на англійську, звертаючись до Царя Ірода:

Ірод так само перемикає мовний код на англійську, коли відповідає Каяфі.

Мучителі Христа також переходять на англійську.

Мучитель перемикається на англійську мову, коли він приймає наказ Пілата розіп’яти Христа.

У Resurrexio Domini, після навернення у християнство, Імператор звертається до Вероніки корнською мовою, а потім перемикається на англійську, щоб викликати його мучителів, а по тому перемикається знову на корнську.

У виставах про житія святих, Beunans Meriasek (Ton 1504) і Bewnans Ke, королі-тирани Тюдар і Костянтин, а також їхній почет, перемикаються на англійську. Так, у Beunans Meriasek, коли Тюдар звертається до Герцога Корнуольського, він починає говорити англійською, а потім переходить на корнську.

Коли імператор Костянтин викликає мучителів, щоб відправити їх переслідувати християн, то мучителі спершу вітають Костянтина англійською, а потім діалог знову переходить на корнську.

Костянтин спочатку відповідає англійською, а тоді перемикається знов на корнську.

У Bewnans Ke, коли Ке прибуває до Корнуола, його зустрічає лісник короля Тюдара, який спочатку говорить до нього англійською, а потім перемикається на корнську.

Коли Ке намагається навернути Тюдара в християнство, Тюдар відповідає спочатку англійською, перш ніж знову перейти на корнську.

У Resurrexio Domini Понтій Пілат перемикає мовний код на англійську.

Перемикання мовного коду і влада

Перемикання на англійський мовний код також використовується для позначення владних стосунків між співрозмовниками. У Bewnans Ke посланець звертається до Тюдара спершу корнською, потім переходить на англійську, а потім знову на корнську, після чого назад на англійську.

Коли Ке приїздить до Корнуола з Бретані, його схоплюють та відвозять до Тюдара, то Тюдар звертається до Ке, починаючи розмову корнською, а потім перемикаючись на англійську мову.

Ке показує повагу до Тюдара, відповідаючи спочатку англійською мовою, а потім перемикаючись назад на корнську. Це означає, що Ке визнає владні стосунки між собою і Тюдаром.

Змішування мовного коду

Змішування мовного коду являє собою процес, в якому матеріал з іншої мови включається в базову мову. Зазвичай включається лексика. Автори містерій використовували змішування мовного коду з тієї ж самою метою, з якою вони використовували перемикання мовного коду, тобто для того, щоб асоціювати поганих персонажів з англійською мовою. (Слід зазначити, що багато запозичень зі старофранцузької норманської мови, більшість з яких були також запозичені середньоанглійською, у такий спосіб не використовуються.) Таким самими чином, у Beunans Meriasek Тюдар каже англійське wel (well ‘ну’, вигук).

Також у Beunans Meriasek, тиран використовує англійське слово wyght (weight ‘вага’)

Морфологічні маркері базової мови зберігаються. Наприклад, talkye має у своїй основі англійське слово talk ‘говорити’, зберігаючи при цому корнський суфікс інфінітиву -ye.

У цьому уривку з Origo Mundi, Змій використовує як корнське cous (‘говорити’), так і англійське змішано-кодове talkye.

Соціолінгвістичні перемінні показники

Пари синонімів, такі як cous і talkye є соціолінгвістичними показниками, які дозволяють відрізняти у виставах мову поганих персонажів. Так, у Beunans Meriasek Тюдар говорить англійське слово hardygrath (‘помста’).

У той час як мати, дитину якої мають от-от убити, використовує корнське слово dyel (‘помста’).

У Gwreans an Bys, Змій використовує англійське слово shame (‘сором’), коли сварить Єву.

Поряд із тим Адам використовує корнське слово meth (‘сором’), коли усвідомлює, що вони голі.

Погані персонажі вітаються між собою англійським словом heyl. Наприклад, в Origo Mundi демон Бельзебук (Вельзевул) так вітає Люцифера:

Також, у Beunans Meriasek посланець вітає Тюдара у такий спосіб:

Водночас добрі персонажі вітаються корнською: lowena thyugh (букв. ‘радість тобі’). Наприклад, Меріазек вітає єпископа таким чином:

У Beunans Meriasek Тиран використовує англійське слово snel (‘швидко’), коли віддає наказ мучителям.

Водночас, молодий Меріазек говорить кельтське слово uskis (‘швидко’), коли просить дозволу в свого шкільного вчителя на те, щоб повернутися додому до батьків.

І в Origo Mundi Херувім використовує корнське слово scon (‘швидко’).

У Passio Domini кат використовує англійське слово soul (‘душа’).

У той час як Ісус використовує для поняття «душа» корнське слово enef.

У Gwreans an Bys Змій використовує англійське слово mystrustya (‘сумніватися’).

Водночас, у Resurrexio Domini Клеопа використовує корнський вираз gymer gorgys (букв. ‘взяти сумнів’).

Висновок

У цій статті демонструється, що перемикання та змішування мовного коду в корнських містеріях використовується на позначення певних ролей і владних стосунків між дійовими особами. Крім того, використання з цією метою англійської мови є обумовлене недавнім історичним контекстом.

Головна сторінка

1. Moufras – запозичення старофранцузького норманського слова Mauferas ‘лиходій’. Цей персонаж з’являється у деяких бретонських п’єсах (Best. lap. Rosarius S., c. 1330, 162).

БІБЛІОГРАФІЯ

A Copye of a Letter Contayning ... the Articles ... of the Cornyshe Rebelles. 1549. Lambeth Palace Library, London.

An Acie for the Uniformitie of Common Praier, and Service in the Church, and the Administracion of the Sacramentes. 1559, http://justus.anglican.org/resources/bcp/1559/front_matter_1559.htm.

Angarrack, J. 2002. Our Future is History: Identity, Law and the Cornish Question. N.p.: Independent Academic Press.

Berresford Ellis, P. 1974. The Cornish Language and its Literature. London: Routledge and Kegan Paul.

Beunans Meriasek Colophon, "Finitur per dominum Rad Ton anno domini 1504". National Library of Wales: MS. Peniarth 105. Bewnans Ke. National Library of Wales: MS. 23,849D. Cranmer, T. 1549.

Book of Common Prayer and Administration of the Sacramentes, and other Rites and Ceremonies of the Church: after the Use of the Church of England. London: Edw. Whitchurch.

Fowler, D. 1961. "The Date of the Cornish Ordinalia" Medieval Studies 23: 91-125.

Hayward, J. 1630. The Life and Raigne of King Edward the Sixth London: John Partridge.

Jenner, H. 1928. "King Teudar" Tre, Pol and Pen. London: The Cornish Association.

Lhuyd, E. 1707. Archaeologia Britannica: Vol. 1 Glossography. Oxford: The Theatre.

Madan, F. and Craster, H. H. E. 1922. A Summary Catalogue of Western Manuscripts in the Bodleian Library at Oxford, Vol. 11:1 Oxford.

Olson, L. 1997. "Tyranny in Beunans Meriasek", Cornish Studies 5: 52-9.

Ordinalia. Bodleian: 791.

Payton, P. 1993. "'A Concealed Envy against the English': A Note on the Aftermath of the 1497 Rebellions in Cornwall" Cornish Studies Series 2. 1: 4-13.

Peter, T. C. 1906. The Old Cornish Drama. London: Elliot Stock,

Rose-Troupe, F. 1913. The Western Rebellion of 1549: an Account of the Insurrections in Devonshire and Cornwall against Religious Innovations in the Reign of Edward VI. London: Smith, Elder and Co.

Stoyle, M. 2002. West Britons. Exeter: University of Exeter Press.

Thomas, G. and Williams, N. J. A. (eds). 2007. Bewnans Ke: The Life of St Kea. Exeter: University of Exeter Press.

Головна сторінка