Головна сторôнка

Джонъ Миллзъ
ILTEANGACH, ILSEIFTIÚIL
Ювилейна збôрка на честь Николаса Вильямса, 2012, c. 139-157

Перекладъ — Андрѣй Андрусякъ

Зображенье тѵраніи въ корнськихъ мѵстеріяхъ

Вступъ

Корнськи мѵстеріи написани корнською моўвою. Однакъ ўони мѣстять урывки, въ якихъ персонажи коротко переходять на англійську моўву або на змѣшану англійсько-корнську моўву въ діалоґахъ. Персонажи корнськихъ пьесъ обирають собѣ рôзновидъ моўвы залежно ôтъ ситуаціи. Абы вызначити функцію перемыканья на англійську моўву або на змѣшану англійсько-корнську моўву въ корнськихъ мѵстеріяхъ, потрêбно розумѣти ситуативный контекстъ.

Корнськи мѵстеріи було написано корнською моўвою наприкôнцѣ пятнадцятого та напочатку шêстнадцятого столѣть. На перший поглядъ, си пьесы можуть здатися простыми переказами библейськихъ исторій та житьеписами (житіями) деякихъ святыхъ. Втôмъ, глыбший ихній аналѵзъ выявляе тлѣюче неудоволенье тѵраніею и ґеноцидомъ пôсля жорстокихъ репрессій внаслѣдокъ двохъ народныхъ повстань: повстанья 1497 року проти подушного податку Генриха VII та повстанья, яке выникло чотыри мѣсяци по тому на пôдтримку Перкина Ворбека якъ претендента на престолъ. Въ результатѣ сихъ повстань значна частина корнськомоўвного населенья була вынищена. Въ мѵстеріи пôдъ назвою Passio Domini, написанôй корнською моўвою незабаромъ пôсля 1497 року, Іисусъ згадуеться якъ сынъ Іосифа-коваля. Се посыланье на «коваля» натякае на Майкла Джозефа, коваля изъ Сентъ-Кеверна, який буў однимъ изъ лидерôвъ першого повстанья 1497 року. Моўвне перемыканье ще бôльшъ пôдсилюе натякъ, коли мучители Христа говорять фразы англійською моўвою. Двѣ инши корнськи пьесы, Bewnans Ke (‘Житіе св. Ке’) и Beunans Meriasek (‘Житіе св. Меріазека (Меріадока)’), змалёвують язычницького тѵрана Короля Tюдара (Teudar), гонителя христіанъ, який е тезкою Генриха Тюдора. Въ Beunans Meriasek, святого Меріазека выганяе изъ Корнуолла король Тюдаръ, самозваный «правлячий владыка Корнуолла», «принцъ», «императоръ», «ґубернаторъ» и «завоёвникъ». Пôсля сёго Тюдара переслѣдуе Герцогъ Корнуолльский, який называе Тюдара «невѣрнымъ тѵраномъ» и «чужакомъ», и заперечуе саме право перебуванья Тюдара въ Корнуоллѣ. Въ Bewnans Ke Тюдаръ такожъ згадуеться якъ язычницький тѵранъ. Въ сихъ пьесах значною мѣрою выкорыстовуеться моўвне перемыканье, коли англійськими фразами говорять мучители та Тюдаръ. Лексичный выбôръ мêжъ сѵнонѵмами, що мають рôзни етѵмолоґіи, тонко передае нюансы поведѣнковыхъ значень та владныхъ стосункôвъ.

Розпускъ монастырêвъ въ Корнуоллѣ, Уельсѣ, Ирландіи та Англіи ôдбуўся за Генриха VIII въ періодъ зъ 1538 по 1541 рр. Се повинно було мати далекосяжни наслѣдки для корнськоѣ моўвы. Монастырськи школы въ мѣстечкахъ Ґлазни та Крантокъ були основными джерелами корнськоѣ литературы, ажъ поки ихня дѣяльнôсть не була придушена въ 1535 р., коли Генриха VIII було ôдлучено ôдъ церквы, и генеральным викаріемъ стаў Ѳомасъ Кромвель. Си осередки корнськоѣ освѣты було розчавлено та пограбовано, а ихни скрипторіи – знищено. Такимъ чиномъ, формальнôй освѣтѣ, яка тримала на собѣ корнську культурну идентичнôсть, прийшоў кôнець (Peter 1906; Stoyle 2002:20).

Си подѣи, безъ сумнѣвôвъ, зôграли важливу роль въ зародженьи опору до неминучоѣ реформаціѣ. Зъ одного боку, Ґлазни та Крантокъ булы центрами корнськоѣ культурноѣ майстерности. Зъ иншого боку ўоны слуговали привязкою до кельтського минулого Корнуолла – епохи, яка передовала поглынанью сучасною на той часъ тѵраничною монархіею.

Пôсля смерти Генриха VIII въ 1547 роцѣ, на тронъ зôйшоў молодый Едуардъ VI. Архіепископу Кентерберійському Ѳомасу Кранмеру (авторъ Книги загальныхъ молитовъ) було доручено створити протестантську державу. Заборона религійныхъ процессій та паломництва супроводжовалася ôдправкою посланцêвъ, яки мали пôдбурёвати до иконоборства въ корнськôй католичськôй образотворчости. Въ ôдповѣдь на се въ 1547 роцѣ въ мѣстечку Пенринъ ôдбулися бурхливи протесты проти религійныхъ нововведень (Rose-Troupe 1913: 73-82).

Щойно пôсля крывавого придушенья католикôвъ въ Ирландіи, ставленикъ Кранмера Вильямъ Боди смакуваў свое нове завданье въ Корнуоллѣ. Пôсля оскверненья религійныхъ святынь въ Хелстонѣ, 5 квѣтня 1548 р., Вильяма Боди удариў ножемъ Вильямъ Килтеръ, а добиў ёго Паско Тревіанъ (Hayward 1630:53).

За симъ настала негайна ôдплата, коли 28 корнцêвъ були оточени та приведени пôдъ охороною до замку Касл-Терибл, де багато зъ нихъ були повѣшени та четвертованѣ. Одна зô стратъ – страта «зрадника Корнуолла» була проведена на Плимуѳъ-Хоу. Въ мѣстськихъ рахункахъ можна знайти подробици щодо вартости деревины для шибениць та кôлля, на яке нанизали голову та чверти тѣла зазначеного зрадника. Шматокъ тулуба корнця було доставлено въ Тавистокъ, щобъ англійци могли, завдяки сёму, взяти участь въ святковыхъ заходахъ (Hayward 1630:53-4).

Мартинъ Джеффри, священикъ сусѣднёго Сентъ-Кеверна, буў доставленый до Лондона. Пôсля того, якъ ёго тѣло розрубали на шматки, ёго скрывавлену голову насадили на палю, зведену на Лондонському мосту. Будучи попередженнямъ для тихъ, хто хотѣў бы чинити опôръ англійському культурному имперіализму, таке огульне варварство лише призвело до зростанья обуреныхъ настроêвъ въ Корнуоллѣ.

Въ 1549 роцѣ, чётыри стари богослужбови книги латиною було замѣнено Кранмерôвською Книгою загальныхъ молитовъ (1549), яка була опубликована лише англійською моўвою. «Актомъ про однаковôсть», выданымъ 1549 року було впроваджено выкорыстанье сіеѣ Книги не лише въ Англіи, але й въ Уельсѣ та въ Корнуоллѣ. Въ Корнуоллѣ, зокрема, де бôльшôсть населенья въ той часъ говорила тôльки рôдною корнською, се нововведенье выкликало бурхливе обуренье. Якъ наслѣдокъ, въ Бодминѣ 6 червня 1549 року зôбралося корнське вôйсько. Статьи, выдани корнською арміею въ замку Канайкъ, поблизу Бодмина, роскрывають етничный аспектъ конфликту: «Такимъ чиномъ мы, корнци (зъ-помêжъ насъ е таки, хто не розумѣе англійськоѣ) цѣлкомъ ôдкидаемо сю нову англійську» (A Copye of a Letter... 1549). Якъ видно зъ сіеѣ статьи, повстанци були рѣшучо мотивовани протистояти англійськôй культурнôй аґрессіи (Berresford Ellis 1974: 60-2; Stoyle 2002:24).

Ôдъ Бодмина ўони пройшли на схôдъ до Кредитона, що въ графствѣ Девонъ, а потôмъ до графства Ексетеръ. Едине, чого вымагали повстанци – се те, щобъ ихъ не змушовали молитися моўвою завоёвника. Проте, Кранмеръ ôдхилиў можливôсть выкорыстанья корнськоѣ моўвы якъ «моўвы Антихриста». Король Едуард VI и ёго Таемна рада направили вôйсько, що було утворене переважно нѣмецькими и италійськими найманцями пôдъ командованьемъ лорда Джона Рассела, зъ метою вырѣшити пытанье вôйськовою силою. Расселомъ не було здôйстнено жодноѣ спробы переговорôвъ, найманци безжалôстно убили близько 3500 корнськихъ повстанцêвъ.

Въ одному выпадку, 900 неозброеныхъ людей звязали и заткнули имъ ротъ. Вôйська Рассела перерѣзали горло корнськимъ бранцямъ всёго за десять хвилинъ. Въ иншому выпадку англійци оточили и пôдпалили село Клистъ-Сентъ-Мери, де живцемъ згорѣли близько тысячи повстанцêвъ. Тихъ, хто выжиў, було ôдправлено назадъ до Корнуолла. Тамъ ихъ переслѣдовали, и тысячи зъ нихъ були впôймани та страчени. Такимъ чиномъ, половина корнськомоўвного працездатного чоловѣчого населенья (тобто 11% населенья Корнуолла) була знищена. Оскôльки сѣмьи утратили своихъ чоловѣкôвъ та засобы до истнованья, фактична цифра може бути оцѣнена на рôвнѣ 20%. Въ нагороду за ôдданôсть и службу, Майлзъ Ковердейлъ, капеланъ англійськихъ збройныхъ силъ, буў призначеный епископомъ Ексетера. Кранмеръ глузоваў зъ тихъ, кого було замордовано пôдъ часъ повстанья, такъ и не выявивши жодныхъ мукъ сумлѣння. (Hayward 1630: 62-5; Berresford Ellis 1974: 60-2; Angarrack 2002:174-5; Stoyle 2002:23-4).

Въ 1559 роцѣ Елизавета I ввела новый «Актъ про однаковôсть». Въ Передмоўвѣ до «Акту про однаковôсть» 1559 року було зазначено: «Окрôмъ того, оскôльки Святый Павло маў бы таку моўву спôлкованья зъ людьми въ Церквѣ, яку бъ ўони могли розумѣти, и отримовати корысть ôд еѣ слуханья... наказано не читати ничого, опрôчъ чистого Слова Божого, святыхъ писань, або того, що очевидно ґрунтуеться на нихъ, тіею жъ моўвою и тимъ же порядкомъ, що е найбôльшъ легкими и простыми для розумѣнья якъ читачôвъ, такъ и слухачôвъ» (An Acte for the Uniformitie of Common Praier 1559). Книга загальныхъ молитовъ (Кранмер 1549) була надрукована французською моўвою въ 1553 роцѣ, валлійською моўвою и шотландською ґельською — въ 1567, ирландською — въ 1608, и менкською — въ 1610 роцѣ. Проте, корнський перекладъ Книги загальныхъ молитовъ так и не зъявиўся. Зъ метою навязати корнцямъ англомоўвну Книгу загальныхъ молитовъ убивали священикôвъ и простый народъ, знищовали писемнôсть и традиціи, били дѣтей, а въ церковнôй освѣтѣ було навязано выкорыстанье англійськоѣ моўвы. Се тривало протягомъ майже 150 рокôвъ, що було достатнё для того, щобъ змусити десятки тысячъ корнцêвъ забути рôдну моўву.

Мѵстеріи

Корнськи мѵстеріи були написани корнською; ўони включають въ себе: Ordinalia, Beunans Meriasek (Ton 1504), Bewnans Ke (Circa 1575) та Gwreans an Bys (Jordan 1611).

Найстарѣйша вѣдома копія Ordinalia перебувае въ Бодліанськôй библіотецѣ (Bodleian 791). Меденъ и Крастеръ описали еѣ (1922: 405) такимъ чиномъ: «Bodl. 2639. Корнською моўвою, на пергаментѣ:... 11x7¾ дюймôвъ, VII + 90 аркушêвъ.... Donum Jacobi Button armigeri ex comitatu Wigorniensi 28-го березня 1615.» Отриманье цёго рукопису Бодліанською библіотекою въ 1615 роцѣ пôдтверджуеться Ллуйдом (Lhuyd 1707: 265), який такожъ описуе еѣ такъ: «Ex dono Jacobi Button Armigeri è Comitatu Wigoniensi. An. 1615.»

Стосовно мѣстця та часу написанья Ordinalia, Меденъ и Крастеръ (1922: 405) описують рукописъ (Bodleian MS. 791) такъ: «написано въ першôй половинѣ пятнадцятого столѣтья въ Корнуоллѣ». Фаўлеръ (Fowler 1961:125) робить такий высновокъ:

Повторный оглядъ свѣдчень топонѵмики дае змогу припускати дату написанья въ періодъ мêжъ 1300 и 1375 роками, або, якщо ўужче — зъ 1350 по 1375 рр. .... Свѣдченья середнёанглійськихъ рядкôвъ и речень, лексики и, першъ за все, вымоўвы кôнцевоѣ литеры -е, чêтко указують на дату не пôзднѣйше 1400 року .... Було бъ важко повѣрити въ те, що середнёанглійськи моўвни елементы дозволяють припускати дату, що передуе чотырнадцятому столѣтью. ... Можна стверджовати, на мôй поглядъ, зъ певною мѣрою впевнености, що свѣдченья, дослѣджени на сей часъ, указують на третю чверть чотырнадцятого столѣтья якъ на той періодъ, коли було складено корнськи Ordinalia.

Втôмъ, истнують вагоми свѣдченья и на корысть того, що рукописъ Bodleian 791 зъявиўся набагато пôзднѣйше. Двôйчи въ Passio Christi, Іисусъ згадуеться якъ сын Іосифа-коваля. «Hemma yu an keth ihesu a lever y vos map deu map iosep an coth was gof» (Passio Domini: рядки 1693-5) ‘Се той самый Іисусъ, який каже, що ôнъ Сынъ Божий, Сынъ Іосифа, старого коваля’. «Cryeugh fast gans mur a grys may fo an ihesu crousys map an guas gof» (Passio Domini: 2477-9), ‘Кричи голосно зъ великою силою, щобъ розôпяли Іисуса, Сына коваля’. Си посыланья на «an ... gof» ‘коваль’, натякають на Майкла Джозефа Ан-Гофа зъ Сентъ-Кеверна, який буў однимъ зъ лидерôвъ корнського повстанья 1497 року. Якщо взяти до уваги те, що пôсля повстанья Майклъ Джозефъ Ан-Гофъ буў страченый англійцями, и що въ Passio Domini мучители Христа говорять фразы англійською, то натякъ на Майкла Джозефа Ан-Гофа здаеться ще вагомѣйшимъ. Якщо се такъ, то рукописъ Bodleian 791 можна датовати приблизно 1500-мъ рокомъ. Однакъ въ Ordinalia въ Bodleian 791 включено та перероблено старѣйший матеріалъ, зъ середнёанглійськими елементами, помѣчеными Фаўлеромъ.

Ordinalia — се цѵклъ зъ трёхъ драмъ. Въ першôй, Origo Mundi, подаеться декôлька исторій зô Старого Заповѣту ôдъ «Творѣнья» до «Будôвництва Соломонового храму». Друга, Passio Domini, иллюструе исторію Страстей Христовыхъ. Въ третêй пьесѣ, Resurrexio Domini, идеться про исторію Воскресѣнья. Си три пьесы були призначени для выконанья пôдъ ôдкрытымъ небомъ протягомъ послѣдовныхъ днêвъ парафіяльныхъ святъ. Сценою слугуваў круговый амфитеатръ, який корнською называўся «plen an gwary», тобто ‘игрове мѣстце’.

Найстарший истнуючий варіантъ мѵстеріи Gwreans an Bys (‘Творѣння Свѣту’) знаходиться въ Бодліанськôй библіотецѣ (Bodleian 219). На рукописѣ стоить колофонъ зô словами «На сёму закôнчуеться Творѣнье Свѣту зъ Ноевымъ потопомъ, написано Вильямомъ Джорданомъ: XII серпня 1611 року». Рукописъ складаеться зъ пятдесяти чотырёхъ сторôнокъ. До Gwreans an Bys такожъ включено и перероблено старѣйший матеріалъ, въ тому числѣ деяки урывки зъ Ordinalia. Наприкôнцѣ выставы глядачамъ кажуть: «dewh a vorowe a dermyn why a weall matters pur vras» ‘Приходьте заўтра вчасно; вы побачите дуже велики подѣи’. Се означае, що ся выстава е лише першою частиною цѵклу мѵстерій, решты якихъ бракуе.

Корнське написанье Teudar е наумысною спробою высмѣяти Генриха Тюдора (VII), оскôльки Teudar означае ‘огряднôсть’. Отже, Король Тюдаръ означае ‘Король Тоўстунъ’. въ Beunans Meriasek (Ton 1504) Герцоґъ Корнуолльський кидае Тюдару такий выкликъ:

На рукописѣ Beunans Meriasek (Національна библіотека Уельса MS. Peniarth 105) стоить колофонъ зъ написомъ «Finitur per dominum Rad Ton anno domini 1504». Rad може бути скороченою формою имени Richard або Radulphus, при чому Radulphus е латинська форма имени Ralph. Вся пьеса написана, якъ видно, рукою Тона (Ton) за выняткомъ кôлькохъ выправлень та инструкціи по сценѣ, вписаныхъ иншою рукою. Рукописъ складаеться зъ 181 сторôнокъ. Ся пьеса поўнôстю виршована.

Три сюжеты переплетени мêжъ собою. Перший стосуеться життя та смерти св. Меріазека, якого повязують зъ мѣстечкомъ Камборнъ въ Корнуоллѣ. Въ другому сюжетѣ описуеться житье св. Сильвестра, Папы та императора Костянтина. Въ третёму сюжетѣ идеться про жôнку, чиёго сына бере въ полонъ язычницький тѵранъ, а потôмъ ёго дивнымъ чиномъ звôльняе заступництво Дѣвы Маріѣ. Було показано, якъ си три, здавалося бъ, розрôзнени сюжеты е повязани мêжъ собою темою «тѵранніѣ» (Payton 1993; Olson 1997). Диверсійно-политичный аспектъ пьесы було ôдзначено Дженнеромъ (Jenner 1928:33). Дженнеръ припускае, що Король Тюдаръ, злый тѵранъ, зображеный въ пьесѣ, е натякомъ на Генриха VII, який стаў ненависнымъ для корнцêвъ пôсля повстанья 1497 року.

Bewnans Ke (‘Житіе Св. Ке’), якъ вважаеться, було написане въ серединѣ або въ другôй половинѣ шêстнадцятого столѣтья (Thomas & Williams 2007: xliv), и въ нёму, якъ и въ иншихъ выставахъ, було внесено и перероблено старѣйший матеріалъ. Выстава складаеться зъ двохъ частинъ. Перша частина росповѣдае про дѣянья св. Ке и ёго зустрѣчъ зъ тѵраномъ Тюдаромъ. Друга частина стосуеться конфликтôвъ короля Артура зъ римлянами и зъ ёго племêнникомъ Мордредомъ. Друга частина доўша, и въ нêй переказуеться розповѣдь, яка е присутня въ Historia Regum Britanniae авторства Джеффри зъ Монмута та въ Roman de Brut авторства Вейса.

Перемыканье моўвныхъ кодôвъ

Моўвна спôльнота корнськихъ мѵстерій була осередкомъ суспôльства, въ рамкахъ якого моўвци спôльно выкорыстововали репертуаръ «способôвъ моўвленья». Сей репертуаръ мѣстиў декôлька моўвъ: корнську, англійську, французську та латину. Члены сіеѣ спôльноты здôйстнёвали моўвну взаемодѣю, въ якôй рôзни моўвни коды не черговалися выпадково, а сѵстематично обиралися для спеціализованого застосованья.

Загальный смыслъ, одинъ зъ параметрôвъ контексту, зачѣпае пытанье ролёвыхъ ôдносинъ мêжъ дѣёвыми особами въ певному контекстѣ. Въ корнськихъ выставахъ спôўрозмоўвники корыстуються певнымъ варіантомъ моўвы, зъ метою дати зрозумѣти свои стосунки зъ иншою людиною. Такимъ чиномъ, акторы змѣнюють спосôбъ моўвленья згôдно зъ тимъ, хто зъ кимъ говорить. Иншими словами, ўони пристосовуються до иншихъ, корриґуючи свою властну коммуникативну поведѣнку. Така поведѣнка служить для створенья и пôдтримки соціальныхъ ôдносинъ, за рахунокъ проявленья соціальныхъ ролей. Такимъ чиномъ, выбôръ коду окреслюе межи соціальныхъ группъ и вызначае индивидôвъ.

Перемыканье моўвного коду на англійську моўву выкорыстовуеться въ пьесахъ для позначенья певныхъ ролей, такихъ якъ демонôвъ, мучителêвъ и тѵранôвъ. Наприкладъ, перший персонажъ, який выкорыстовуе англійську моўву въ Ordinalia — се Сатана.

Се перегукуеться зъ рядками въ Gwreans an Bys, де першу англійську фразу говорить Люциферъ до янголôвъ.

И по тому въ Gwreans an Bys, Люциферъ говорить набагато доўший текстъ англійською до янголôвъ.

Коли Богъ выганяе Люцифера зъ небесъ, Люциферъ ôдповѣдае:

Янголъ Люцифера такъ само перемыкае моўвный кодъ на англійську:

Въ Beunans Meriasek (Ton 1504) демоны такожъ говорять фразы англійською:

И далѣ въ текстѣ выставы демонъ на имя Муфрасъ (Moufras)1 звертаеться до глядачôвъ двома англійськими реченьями:

Се можна порôвняти зъ англомоўвными фильмами, знятыми пôдъ часъ Другоѣ Свѣтовоѣ вôйны, въ якихъ нацисты выкорыстовують таки выразы якъ Sieg Heil!, Mach schnell! або Raus! Въ Passio Domini (Ordinalia), перемыканье моўвы на англійську поширюеться на гонителêвъ Христа: Сѵнедріонъ, Пилата, Ирода та мучителêвъ Христа.

Каяфа въ Новому Заповѣтѣ буў еврейськимъ первосвященикомъ, призначенымъ Римомъ, який организоваў змоўву зъ метою убити Іисуса. Вкладаючи англійськи фразы въ уста Каяфи, автор Passio Domini прирôвнюе Каяфу до Ѳомаса Кранмера, який силою навязаў корнцямъ англомоўвну литургію.

Каяфа вѣтае Пилата:

Каяфа вѣтае князя Анну:

Каяфа вѣтае Іуду:

Каяфа до посланця:

Каяфа перемыкае моўвный кодъ на англійську, звертаючись до Царя Ирода:

Иродъ такъ само перемыкае моўвный кодъ на англійську, коли ôдповѣдае Каяфѣ.

Мучители Христа такожъ переходять на англійську.

Мучитель перемыкаеться на англійську моўву, коли ôнъ приймае наказъ Пилата розôпяти Христа.

Въ Resurrexio Domini, пôсля наверненья въ христіанство, Императоръ звертаеться до Вероники корнською моўвою, а потôмъ перемыкаеться на англійську, щобъ выкликати ёго мучителêвъ, а по тому перемыкаеться знову на корнську.

Въ выставахъ про житія святыхъ, Beunans Meriasek (Ton 1504) и Bewnans Ke, королѣ-тѵраны Тюдаръ и Костянтинъ, а такожъ ихній почетъ, перемыкаються на англійську. Такъ, въ Beunans Meriasek, коли Тюдаръ звертаеться до Герцоґа Корнуолльського, ôнъ починае говорити англійською, а потôмъ переходить на корнську.

Коли императоръ Костянтинъ выкликае мучителêвъ, щобъ ôдправити ихъ переслѣдовати христіанъ, то мучители спершу вѣтають Костянтина англійською, а потôмъ діалоґъ знову переходить на корнську.

Костянтинъ спочатку ôдповѣдае англійською, а тогды перемыкаеться зновъ на корнську.

Въ Bewnans Ke, коли Ке прибувае до Корнуола, ёго зустрѣчае лѣсникъ короля Тюдара, який спочатку говорить до нёго англійською, а потôмъ перемыкаеться на корнську.

Коли Ке намагаеться навернути Тюдара въ христіанство, Тюдаръ ôдповѣдае спочатку англійською, першъ нêжъ знову перейти на корнську.

Въ Resurrexio Domini Понтій Пилатъ перемыкае моўвный кодъ на англійську.

Перемыканье моўвного коду и влада

Перемыканье на англійський моўвный кодъ такожъ выкорыстовуеться для позначенья владныхъ стосункôвъ мêжъ спôўрозмоўвниками. Въ Bewnans Ke посланець звертаеться до Тюдара спершу корнською, потôмъ переходить на англійську, а потôмъ знову на корнську, пôсля чого назадъ на англійську.

Коли Ке приѣздить до Корнуолла зъ Бретани, ёго схоплюють та ôдвозять до Тюдара, то Тюдаръ звертаеться до Ке, починаючи розмоўву корнською, а потôмъ перемыкаючись на англійську моўву.

Ке показуе повагу до Тюдара, ôдповѣдаючи спочатку англійською моўвою, а потôмъ перемыкаючись назадъ на корнську. Се означае, що Ке вызнае владни стосунки мêжъ собою и Тюдаром.

Змѣшовання моўвного коду

Змѣшовання моўвного коду являе собою процессъ, въ якому матеріалъ зъ иншоѣ моўвы включаеться въ базову моўву. Зазвычай включаеться лексика. Авторы мѵстерій выкорыстововали змѣшованье моўвного коду зъ тіею жъ самою метою, зъ якою ўони выкорыстововали перемыканье моўвного коду, тобто для того, щобъ ассоціёвати поганыхъ персонажôвъ зъ англійською моўвою. (Слѣдъ зазначити, що багато запозычень зô старофранцузськоѣ норманськоѣ моўвы, бôльшôсть зъ якихъ були такожъ запозычени середнёанглійською, въ такий спосôбъ не выкорыстовуються.) Такимъ самымъ чиномъ, въ Beunans Meriasek Тюдаръ каже англійське wel (well ‘ну’, выгукъ).

Такожъ въ Beunans Meriasek, тѵранъ выкорыстовуе англійське слово wyght (weight ‘вага’)

Морфолоґични маркеры базовоѣ моўвы зберѣгаються. Наприкладъ, talkye мае въ своêй основѣ англійське слово talk ‘говорити’, зберѣгаючи при цёму корнський суффиксъ инфинитиву -ye.

Въ цёму урывку зъ Origo Mundi, Змѣй выкорыстовуе якъ корнське cous (‘говорити’), такъ и англійське змѣшано-кодове talkye.

Соціолинґвистични перемѣнни показники

Пары сѵнонѵмôвъ, таки якъ cous и talkye е соціолинґвистичными показниками, яки дозволяють ôдрôзняти въ выставахъ моўву поганыхъ персонажôвъ. Такъ, въ Beunans Meriasek Тюдаръ говорить англійське слово hardygrath (‘помста’).

Въ той часъ якъ мати, дитину якоѣ мають отъ-отъ убити, выкорыстовуе корнське слово dyel (‘помста’).

Въ Gwreans an Bys, Змѣй выкорыстовуе англійське слово shame (‘сором’), коли сварить Еву.

Порядъ изъ тимъ Адамъ выкорыстовуе корнське слово meth (‘сором’), коли усвѣдомлюе, що ўони голѣ.

Погани персонажи вѣтаються мêжъ собою англійським словомъ heyl. Наприкладъ, въ Origo Mundi демонъ Бельзебукъ (Вельзевулъ) такъ вѣтае Люцифера:

Такожъ, въ Beunans Meriasek посланець вѣтае Тюдара въ такий спосôбъ:

Водночасъ добри персонажи вѣтаються корнською: lowena thyugh (букв. ‘радôсть тобѣ’). Наприкладъ, Меріазекъ вѣтае епископа такимъ чиномъ:

Въ Beunans Meriasek Тѵранъ выкорыстовуе англійське слово snel (‘швидко’), коли ôддае наказъ мучителямъ.

Водночасъ, молодый Меріазекъ говорить кельтське слово uskis (‘швидко’), коли просить дозволу въ свого шкôльного ўчителя на те, щобъ повернутися додому до батькôвъ.

И въ Origo Mundi Херувимъ выкорыстовуе корнське слово scon (‘швидко’).

Въ Passio Domini катъ выкорыстовуе англійське слово soul (‘душа’).

Въ той часъ якъ Іисусъ выкорыстовуе для понятья «душа» корнське слово enef.

Въ Gwreans an Bys Змѣй застосовуе англійське слово mystrustya (‘сумнѣватися’).

Водночасъ, въ Resurrexio Domini Клеопа застосовуе корнський выразъ gymer gorgys (букв. ‘взяти сумнѣвъ’).

Высновокъ

Въ сêй статьѣ демонструеться, що перемыканье та змѣшованье моўвного коду въ корнськихъ мѵстеріяхъ выкорыстовуеться на позначенье певныхъ ролей и владныхъ стосункôвъ мêжъ дѣёвыми особами. Крôмъ того, выкорыстанье зъ ціею метою англійськоѣ моўвы е обумоўвлене недавнимъ историчнымъ контекстомъ.

Головна сторôнка

1. Moufras – запозыченье старофранцузського норманського слова Mauferas ‘лиходѣй’. Сей персонажъ зъявляеться въ деякихъ бретонськихъ пьесахъ (Best. lap. Rosarius S., c. 1330, 162).

БИБЛІОҐРАФІЯ

A Copye of a Letter Contayning ... the Articles ... of the Cornyshe Rebelles. 1549. Lambeth Palace Library, London.

An Acie for the Uniformitie of Common Praier, and Service in the Church, and the Administracion of the Sacramentes. 1559, http://justus.anglican.org/resources/bcp/1559/front_matter_1559.htm.

Angarrack, J. 2002. Our Future is History: Identity, Law and the Cornish Question. N.p.: Independent Academic Press.

Berresford Ellis, P. 1974. The Cornish Language and its Literature. London: Routledge and Kegan Paul.

Beunans Meriasek Colophon, "Finitur per dominum Rad Ton anno domini 1504". National Library of Wales: MS. Peniarth 105. Bewnans Ke. National Library of Wales: MS. 23,849D. Cranmer, T. 1549.

Book of Common Prayer and Administration of the Sacramentes, and other Rites and Ceremonies of the Church: after the Use of the Church of England. London: Edw. Whitchurch.

Fowler, D. 1961. "The Date of the Cornish Ordinalia" Medieval Studies 23: 91-125.

Hayward, J. 1630. The Life and Raigne of King Edward the Sixth London: John Partridge.

Jenner, H. 1928. "King Teudar" Tre, Pol and Pen. London: The Cornish Association.

Lhuyd, E. 1707. Archaeologia Britannica: Vol. 1 Glossography. Oxford: The Theatre.

Madan, F. and Craster, H. H. E. 1922. A Summary Catalogue of Western Manuscripts in the Bodleian Library at Oxford, Vol. 11:1 Oxford.

Olson, L. 1997. "Tyranny in Beunans Meriasek", Cornish Studies 5: 52-9.

Ordinalia. Bodleian: 791.

Payton, P. 1993. "'A Concealed Envy against the English': A Note on the Aftermath of the 1497 Rebellions in Cornwall" Cornish Studies Series 2. 1: 4-13.

Peter, T. C. 1906. The Old Cornish Drama. London: Elliot Stock,

Rose-Troupe, F. 1913. The Western Rebellion of 1549: an Account of the Insurrections in Devonshire and Cornwall against Religious Innovations in the Reign of Edward VI. London: Smith, Elder and Co.

Stoyle, M. 2002. West Britons. Exeter: University of Exeter Press.

Thomas, G. and Williams, N. J. A. (eds). 2007. Bewnans Ke: The Life of St Kea. Exeter: University of Exeter Press.

Головна сторôнка